Коротке звернення до Леоніда Бикова

Мене просили написать про Вас...
А я не знаю, чи я добре зможу...
Над головою – синій неба пас.
Як дивно він бентежить, як тривожить!
Широкий він – всю землю огорнув,
І сам в собі щасливо потонув.

Отак і Ви – душею обійнять
Ви спромоглися ніжно кожне серце –
Прості, як неба синя чиста гладь,
Безхитрісні, як і саме безсмертя.
Що Вам та смерть, той перехід, та мить,
Коли вже є заповідь: “Будем жить!”

Анна Путова